Еммелін Панкгерст – відома діячка 19-20-х століть родом із Манчестера. Вона була політикинею та активісткою, яка присвятила все своє життя справі про захист та розширення прав жінок. Панкгерст залишила величезний слід у боротьбі за ґендерну рівність не тільки в Манчестері, а й на території всієї Великобританії. Її життя та боротьба за права жінок – це неймовірно захоплююча історія, про яку має знати кожен житель Манчестера. Далі на manchesterski.com.
Дитинство політичної активістки
Еммелін Панкгерст (Гулден при народженні) народилася у 1858 році в Манчестері. Зокрема, вона зростала та виховувалась у сім’ї з активною політичною позицією. Її батько був із самих низів, і у своєму житті всього досяг сам. Він пройшов непростий шлях від хлопчика на побігеньках до місцевого виробника. До того, батько Панкгерст мав активну політичну позицію. Він виступав за політичні реформи і брав участь у різанині в Петерлоо. Мати Панкгерст також займала активну політичну та соціальну позицію. Усе це безсумнівно позначилося на майбутніх поглядах самої Панкгерст.
У дитинстві Панкгерст дуже любила читати книжки. У той час, коли у хлопчиків було безліч можливостей вчитися і розвиватися, юна Панкгерст займалася самоосвітою.
До того, коли Панкгерст була юною, її батьки були дуже зацікавлені у боротьбі за жіночі права. Саме ця активна позиція зацікавила дівчину ще в юному віці. Але тоді вона навіть не підозрювала, що боротьба за рівноправність стане сенсом всього її життя.
Рух за жіноче виборче право
У міру дорослішання Панкгерст розуміла наскільки важливі політичні реформи, рівноправність та активна політична присутність жінок. Вона, як ніхто інший, це глибоко розуміла і знала, що без її активної діяльності цього не відбудеться.
Зокрема, поворотний момент у житті Панкгерст настав, коли вона приєдналася до жіночого виборчого руху. Це сталося, коли у 1888 році загальнонаціональна коаліція груп, яка виступала за виборче право жінок розкололася. Це було обґрунтовано тим, що більшість членів коаліції вирішили вступити до організацій наближених до політичних партій. Після цього лідери жіночого виборчого руху, такі як Лідія Беккер та Міллісент Фосетт вирішили створити альтернативну організацію – “Грейт-Колледж-Стріт”. Саме до цієї організації і приєдналася юна та амбітна Панкгерст.
З одного боку Панкгерст була дуже натхненна тим, що нарешті вона стала частиною жіночого руху та активісткою, але з іншого вона була розчарована повільним прогресом та відсутністю політичної волі до розвʼязання жіночих проблем. Все це призвело до того, що Панкгерст стала радикальнішою у своїх підходах до просування жіночих прав. Таким чином, у 1903 році з її ініціативи було засновано в Манчестері Жіночий соціально-політичний союз, організація, яка на початку 20 століття стала центром суфражистського руху.
Стратегія суфражисток у просуванні жіночого виборчого права
Політика та дії суфражисток на чолі Панкгерст були не завжди мирними, а місцями навіть войовничими та жорстокими. Вони влаштовували найрізноманітніші акції та у будь-який спосіб хотіли донести уряду важливість виборчого права для жінок. Активістки та члени Жіночої соціально-політичної спілки були вкрай розчаровані відсутністю прогресу шляхом проведення мирних акцій. Тому суфражистки брали участь у громадянській непокорі, протестах і навіть актах вандалізму. Саму Панкгерст за її дії неодноразово заарештовували. Для багатьох жінок тієї епохи вона стала справжнім символом опору та непокори.
Але, ані арешти, ані погрози з боку влади не лякали Панкгерст. Вона з іншими членками суфражистського руху відстоювали свою позицію і будь-якими способами хотіли бути почутими. Зокрема, вони навіть приковували себе ланцюгами до поруччя та зривали політичні збори, які організовували чоловіки. Ті суфражистки, які були арештовані, неодноразово влаштовували голодування у в’язницях на знак протесту уряду. А головною причиною цього була повна відсутність у них політичних прав. У цьому русі стійкість і упевненість Панкгерст зіграли значну роль.
Багато років Панкгерст очолювала активний суфражистський рух у Манчестері, але з приходом Першої світової війни боротьбу за жіноче виборче право довелося призупинити. Усі зусилля Панкгерст під час війни було спрямовано підтримку британської армії. Таким чином, вона показала, що жінки здатні зробити величезний внесок у військові зусилля. Проте весь цей час вона не забувала про жіноче виборче право. Це стало її сенсом життя та метою номер один. Тільки у 1918 році суфражисткам на чолі з Панкгерст вдалося досягти перших результатів – виходу “Закону про народне представництво”, який надав право голосу жінкам старше 30 років біля Великобританії.
Можливо, якби не активна життєва позиція Панкгерст та її старанні зусилля, жінкам у Великій Британії довелося б боротися за виборче право ще довгі роки. На жаль, Панкгерст не дожила до того моменту, коли парламент у 1928 році видав “Закон про рівні права”, який надав виборчі права всім жінкам віком від 21 року. Але, безумовно, вона доклала до досягнення цієї мети величезну кількість зусиль.